Огляд постанови КГС у складі ВС України

Господарське право
Дєдов Євгеній
14.12.2020
Юридичні послуги - Огляд постанови КГС  у складі ВС України

Банкрутство державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50%

(

(Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15
можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/86400486)

 

Предмет:  досягнення легітимної мети визначеної Законом про банкрутство, яким встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів

 

Ч.4 ст. 96 Закону про банкрутство визначено, що положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб – підприємств, що є об`єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об`єктів. Згідно з ч. 3 ст. 214 ГК України до державних підприємств, які відповідно до закону не підлягають приватизації, вказані процедури застосовуються в частині санації чи ліквідації лише після виключення їх у встановленому порядку з переліку об`єктів, що не підлягають приватизації. Судові процедури санації та ліквідації щодо боржника, включеного до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, відповідно до Закону України “Про перелік об`єктів права державної  власності, що не підлягають приватизації” можуть бути здійснені тільки після виключення боржника з цього переліку.

Єдиним можливим завершенням процедури банкрутства такого боржника згідно із законом, чинним на момент ухвалення рішень судами попередніх інстанцій, є укладення мирової угоди у справі про банкрутство на стадії розпорядження майном.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що зазначені норми та положення Закону України “Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації”, чинного на момент ухвалення рішень судами попередніх інстанцій, встановлюють обмеження в застосуванні норм Закону про банкрутство щодо процедур санації чи ліквідації до юридичних осіб – підприємств, що є об`єктами державної власності та включені до переліку об`єктів, що не підлягають приватизації.

Водночас процедури банкрутства за приписами Закону про банкрутство, мають строковий характер. П. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), учасником якої є Україна, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Беручи до уваги, що провадження у справі про банкрутство ДП “Червоненський завод продтоварів” триває понад три роки на стадії розпорядження майном, боржник за цей період (станом на дату прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції) не був виключений з переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, і це унеможливлювало застосування щодо нього процедур санації чи ліквідації, комітетом кредиторів та боржником не укладено мирової угоди в процедурі розпорядження майном у цій справі, а також те, що чинний у справі про банкрутство мораторій упродовж тривалого часу забороняє задоволення вимог конкурсних кредиторів боржника, для забезпечення принципів розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом і гарантування правової певності кредиторів, вимоги яких визнані судом, включені до реєстру згідно з ухвалою попереднього засідання у справі про банкрутство і не можуть бути задоволені понад три роки через дію мораторію у справі про банкрутство, для забезпечення принципів розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом та гарантування правової певності кредиторів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі про банкрутство ДП “Червоненський завод продтоварів”, відповідно до загальних процесуальних норм (пункт 2 частини першої статті 231 ГПК України) та статті 6 Конвенції.

Зазначене не виключає можливості припинення предмета спору на підставі законодавчого припису. В цьому випадку таким законодавчим приписом є вимоги ч. 4 ст. 96 Закону про банкрутство (чинного на момент ухвалення рішень судів попередніх інстанцій), які обмежують можливість здійснення процедури банкрутства підприємства, що не підлягає приватизації, щодо переходу до процедур санації та ліквідації.

Отже, процедура розпорядження майном може завершитися укладенням мирової угоди у справі про банкрутство або закриттям провадження у справі про банкрутство із застосуванням п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

З огляду на викладене, наявність встановленого законом обмеження щодо застосування до боржника, який не був виключений з переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, процедур санації чи ліквідації (ч. 4 ст. 96 Закону про банкрутство), неукладення впродовж тривалого часу мирової угоди в процедурі розпорядження майном у цій справі та відсутність у зв`язку з наведеним успішного завершення процедури банкрутства

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 83 Закону про банкрутство господарський суд повинен закрити провадження у справі про банкрутство в інших випадках, передбачених законом.

 

 

Якщо у Вас виникли додаткові питання, для отримання консультації телефонуйте: + 38 (044) 259 71 59  та/або пишіть: yurisvest@gmail.com

Адміністративне право
Адміністративне право
Мирошниченко Анастасія
22.07.2021