Відповідно до ч. 1 ст. 22 КЗпП забороняється необгрунтована відмова у прийнятті на роботу.
Таку відмову можна кваліфікувати як порушення трудового законодавства. А отже, роботодавцю загрожуватиме штраф на в розмірі 1 мінзарплати – 6000 грн (ст. 265 КЗпП)
Однак ні в КЗпП, ні в інших чинних міжнародних і національних законодавчих актах, немає чіткої відповіді на питання:
Що розуміти під необґрунтованою відмовою у прийнятті на роботу
Яка відмова є обґрунтованою
При цьому, у сучасних умовах працівник, претендуючи на укладення з ним трудового договору, повинен відповідати високим вимогам до його:
професіоналізму й компетентності
знань і досвіду
особистих, ділових і фізичних якостей
Існує позиція щодо законодавчого закріплення норми, за якою роботодавець може відмовити працівнику у прийнятті на роботу лише у таких випадках:
відсутність вакантних робочих місць;
недостатність або відсутність належної кваліфікації у особи, яка влаштовується на роботу;
наявність обмежень, установлених законодавством щодо прийому на роботу;
наявність обмежень за медичними показниками.
Згідно з цією позицією у всіх інших випадках відмову у працевлаштуванні працівника слід вважати такою, що суперечить трудовому законодавству.
На жаль, такого роду підхід не знайшов закріплення ні в чинному, ні в проєктовому законодавстві. Проєкт Трудового кодексу України хоча й містить ст. 26 «Відмова у прийнятті на роботу», однак не містить відповіді на питання: “В яких випадках така відмова є правомірною
“
