Недотримання строків сплати податків – судова практика

Податкове право
Ішутко Сергій
04.06.2021
Юридичні послуги - Недотримання строків сплати податків – судова практика

     

     За останні роки податкова система України зазнала значних змін у принципах та механізмах оподаткування, які спрямовані на забезпечення достатнього обсягу надходжень податкових платежів до бюджетів, справедливий підхід до всіх платників податків з чітким визначенням їхніх прав і обов’язків, забезпечення ефективнішого функціонування економіки держави. Але такі позитивні зміни слід продовжувати, вдосконалювати і запроваджувати в практику.

Метою статті є дослідження причин правопорушень у податковій сфері, узагальнення особливостей та аналіз наслідків податкових зловживань, а саме аналіз судової практики за останні роки, що є ефективним інструментом для подолання проблеми.

     В період 2020 – 2021 років, після ведення карантинних обмежень, постраждав бізнес, чим самим і обумовилась основна проблема з недотриманням строків сплати податків.

Однак відповідно норм чинного законодавства, потрібно розібратись та відповісти на головні питання: «Хто є суб’єктом оподаткування? Які загальні строки? Які нюанси передбачені законом? Хто здійснює перевірку та взагалі має право накладати відповідальність за вчинення таких дій?».

     Під особами, що сприяють сплаті податків, зборів і мит, розуміються зобов’язані особи, від дій яких залежить належне виконання обов’язків платників податків, контроль за повнотою і своєчасністю сплати податків, зборів і мит до бюджетів і надання інформації про платника податків, необхідної для нарахування податків і зборів.

Суб’єкти, що сприяють сплаті податків, зборів і мит є зобов’язаними, тобто їхні обов’язки чітко встановлені законодавством. До суб’єктів, що сприяють сплаті податків, зборів і мит, належать:

    • банки і фінансово-кредитні установи;
    • податкові агенти;
    • збирачі податків, зборів і мит.

     Відповідно норм чинного законодавства, а саме статті 57 ПК України, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однією з напоширеніших фінансових санкцій є штраф за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання, що регулюється ст. 126 ПКУ і передбачає розміри відповідальності 10 % при затримці сплати до 30 календарних днів та 20 % — понад 30 календарних днів.

     Отож, за несплату узгодженої суми грошового зобов’язання (крім випадків, передбачених п. 126.2 Податковим кодексом України) протягом строків, визначених Податковим кодексом України (далі – ПК України, ПКУ), до платника податків застосовується відповідальність у вигляді штрафу згідно з п. 126.1 ПК України.

До 01 січня 2021 року відповідальність за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов’язань передбачалась п. 126.1 ст.126 ПКУ в інших розмірах,

     Звертаємо увагу, що відповідно до п. 11 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Саме в цьому контексті варто звернути увагу на постанову Верховного Суду від 27.06.2019 р. у справі № 817/3148/14 в адміністративному провадженні. Суть вказаної справи: платник податків, подавши у лютому звітну декларацію з податку на прибуток із некоректним податковим зобов’язанням, яке до того ж і не було сплачене у повному обсязі, виправив помилку тільки у жовтні, зменшивши суму податку до сплати. Податковий орган нарахував штрафну санкцію та пеню за період з граничного строку сплати зобов’язання за звітною декларацією до дати подачі уточнюючої декларації (вочевидь, за наслідками припинення обліку недоїмки по несплаченій сумі податкового боргу). Не погодившись із рішенням податківців щодо нарахування пені, платник податку подав судовий позов, який у першій інстанції та апеляції прийняв рішення на користь платника податків. Податковий орган подав касацію, яка також не принесла йому позитивного рішення.

     Податковий орган наголошував на правомірності нарахування пені, виходячи із факту існування податкового боргу та припинення такого існування через факт погашення боргу через механізм подачі уточнюючої декларації.

Натомість суд врахував, що обставини, які зумовлюють застосування до платника податків штрафу, виникають через сам факт погашення грошового зобов’язання з простроченням строків, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів). Інакше кажучи, саме фактична сплата узгодженої суми грошового зобов’язання, включаючи дату такої сплати, є юридичним фактом, який спричинює обов’язок платника сплатити штраф.

     Інша ситуація, коли у разі несвоєчасного або перерахування не в повному обсязі суми податкового зобов`язання з вини банку платника такий платник звільняється від фінансової відповідальності у вигляді штрафу та/або пені, однак, не звільняється від обов`язку сплатити в повному обсязі податкове зобов`язання. Про це йдеться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 № 804/4602/16 (11-153апп20).

Тобто позиція Великої Палати гуртувалась на відповідно п. 54.1 ст. 54 ПКУ та п. 57.1 ст. 57 ПКУ, а отже згідно п. 129.6 ст. 129 ПКУ за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

     Отже, вже зовсім інша позиція, виходячи з обставин справи.

Таким чином, склалася стала судова практика, відповідно до якої для платника податків не настає відповідальність за несвоєчасне виконання податкового обов`язку, якщо це сталося через протиправну поведінку третіх осіб (контролюючих органів чи банківських установ), за умови, що сам платник податків вчинив всі залежні від нього дії для його належного виконання.

     Водночас, такі випадки слід відрізняти від ситуацій, коли з вини третіх осіб виникли обставини, через які платник податків не зміг своєчасно вчинити залежних від нього дій для належного виконання податкового обов`язку (як от виникнення корпоративних спорів). У таких випадках підстави для його звільнення від відповідальності за податкове правопорушення відсутні, проте ці обставини можуть бути підставою для стягнення з винних третіх осіб збитків в розмірі сплачених штрафних санкцій.

Адміністративне право
Кримінальне право