Трудовий договір з нефіксованим робочим часом: нововведення законодавця

Корпоративне право
Дєдов Євгеній
02.03.2021
Юридичні послуги - Трудовий договір з нефіксованим робочим часом: нововведення законодавця

     В кінці лютого 2021 року Верховною Радою запропоновано проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання деяких нестандартних форм зайнятості», яким передбачено внесення змін в Кодекс законів про працю України, а саме пропонується введення нової особливої форми трудового договору – трудового договору з нефіксованим робочим часом.

    Головною метою майбутніх змін стало урегулювання питання нестандартних форм зайнятості для осіб, які виконують роботу на непостійній основі, забезпечення гнучкості у виборі організації трудових відносин та посилення мобільності працівника при реалізації права на працю.

    Відповідно до умов такого договору обов’язок працівника виконувати роботу виникає виключно за умови надання власником або уповноваженим ним органом доступної роботи, без гарантій того, що така робота буде надаватися постійно.

    Використання трудового договору з нефіксованим робочим часом посилює мобільність працівника, дає більшу свободу вибору у реалізації права на працю, а також створює зручний законодавчий механізм легалізації праці фрілансерів, які надають перевагу виконанню короткострокових проектів та не обмежуються виконанням робіт у одного замовника.

     Щодо кількісті даної категорії працівників, то установлення законодавчого ліміту (не може перевищувати 10 відсотків загальної кількості трудових договорів) на кількість таких договорів у одного роботодавця та на мінімальну тривалість робочого часу працівника, який виконує роботу на підставі такого трудового договору сприяє захисту працівника від потенційних зловживань з боку роботодавця.

     Відповідно запропонованих змін, заробітна плата виплачується працівникові за фактично відпрацьований час. Але відповідно до проекту Закону щомісяця такий працівник повинен відпрацювати мінімум 32 години, та якщо кількість годин менша ніж передбачено, роботодавець, зобов’язан сплатити заробітню плату за мінімальну кількість годин.

     Трудові договори з нефіксованим робочим часом впроваджуються як альтернатива договорам цивільно-правового характеру. Працівник зможе поєднувати легальну роботу в кількох роботодавців і при цьому матиме базові соціальні гарантії (забезпечення лікарняними, відпустками, достатнім рівнем заробітної плати тощо).

     Однак, є й негативні сторони, дивлячись, що такий вид трудової діяльності буде обтяжувати роботодавців. По – перше, необхідно буде чітко ставити план з визначеними часовими рамками (не більше 6 робочих днів, до 40 робочих годин на тиждень). По – друге, слідкувати за кількістю відпрацьованих годин працівника. По – третє, роботодавець повинен слідкувати за кількістю персоналу, що працевлаштовані, на основі трудового договору з нефіксованим робочим часом, так як, проектом Закону зазначено, що одного роботодавця не може перевищувати 10 відсотків загальної кількості трудових договорів, стороною яких є цей роботодавець.

     Отже, наслідком легалізації трудових відносин фрілансерів та осіб, які виконують роботу, що носить нерегулярний характер, стане зростання офіційної зайнятості населення шляхом збільшення кількості укладених трудових договорів. У зв’язку з цим відбуватиметься економічне зростання, яке сприятиме покращенню соціального рівня життя громадян України.